Про істину, пізнання і традицію [З приводу книжки:] Ушкалов, Леонід. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. Вид. 2-е (Київ: Дух і Літера, 2017), 368 с.

Автор(и)

  • Iryna Bondarevska Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155035

Анотація

Яскрава модернова обкладинка книжки, яку присвячено далеко не новій темі, обіцяє щось революційне, нестандартне. Ім’я автора, знаного науковця, живить передчуття нових джерел, нових думок, точно сформульованих і підкріплених ґрунтовною науковою аргументацією. Проте від самого початку читання виникають певні перепони, а під кінець стає зрозумілим, що нова версія життя українського філософа приховує своєрідний «гадательний» смисл, який стосується не лише Сковороди і культури XVIII ст. Мова про ставлення до традиції, пізнання й істини у ширшому сенсі. Спочатку оглянемо форму і зміст книжки. У вступній частині під назвою «Prelude» на читача відразу чекають несподіванки. Розповідь про життя Григорія Сковороди, як і годиться, автор розпочинає з притчі про пустельника в «Silenus Alcibiadis», але раптом переносить нас у зовсім інший історичний світ. Тепер він розповідає про Олександра Потебню та подібність його думок і думок Сковороди. Чому книжку про філософа XVIII ст. треба починати з доведення подібності його думок до думок мислителя ХІХ ст.? Не дуже зрозуміло. Принаймні автор посилається на своє відчуття. І такий сюжетний хід мусить навіювати читачеві думки про історичну тяглість певних ідей. Серед цих ідей азначено такі: гостре відчуття богополишеності світу; панування «кривди» (с. 7); досягнення суспільної гармонії лише за умови чистоти сердець (с. 10); трактування серця як найглибшої основи людського буття (с. 10); нерозривний зв’язок пізнання речей і любові (с. 11); релігійне «підложжя» вчення обох мислителів (с.12); подібність теорії пізнання: пізнати світ можна шляхом пізнання себе і навпаки (с. 18); визнання символічності слова (с. 19); однакове розуміння структури слова і образу (с. 21); «нерівна рівність» як універсальний принцип (с. 24); «послідовний націоналізм», предтечею якого Потебня вважав Сковороду, і просвітницький пафос (с. 27). Згадка про «націоналізм» додає провокативності сюжету. А до питання про «просвітницький пафос» ми ще повернемося. Закінчує вступну частину висновок, що народ спить і його треба «розбудити». Очевидно, автор збирається пов’язати цю тему з філософією Сковороди, але не дає чітких пояснень з цього приводу. І претензій не висунеш, адже це не вступ до дисертації, а «prelude».

Біографія автора

Iryna Bondarevska, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

доктор філософських наук, професор кафедри філософії та релігієзнавста Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Посилання

  1. The online concordance to the complete works of Hryhorii Skovoroda, created by Natalia Pylypiuk, Oleh Ilnytzkyj and Serhiy Kozakov. University of Alberta 2008. Accesed August 1, 2018. http://www.arts.ualberta.ca/~ukr/skovoroda/NEW/index.php.
  2. Zabuzhko, Oksana. «Filosofiia i kulturna prytomnist natsii.» In Zabuzhko, Oksana. Khroniky vid Fortinbrasa: Vybrana eseistyka 90-kh, 132–151. Kyiv: Fakt, 1999.

##submission.downloads##

Як цитувати

Bondarevska, I. (2018). Про істину, пізнання і традицію [З приводу книжки:] Ушкалов, Леонід. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. Вид. 2-е (Київ: Дух і Літера, 2017), 368 с. Київська Академія, (15), 171–179. https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155035

Номер

Розділ

Рецензії й огляди