Богородичні міракули у «Казанях приданых до книги Ключ разумѣнія» та «Небѣ новому» Йоаникія Ґалятовського: діахронічний аспект
DOI:
https://doi.org/10.18523/1995-025X.2024.21.165-186Ключові слова:
міракули, Йоаникій Ґалятовський, «Небо новоє», самоповтори, видання, історія книгиАнотація
Мета статті – прослідкувати історію видання богородичних чуд (міракул), укладених та опублікованих Йоаникієм Ґалятовським (†1688) у збірках «Казаня приданыи до книги Ключ разумѣнія названои» (Київ, 1660) та «Небо новоє» (перше видання – Львів, 1665) у діахронічному аспекті (редагування, авторські зміни чи видавничі корективи). Збірка богородичних чуд «Небо новоє» належить до т.зв. міракульної літератури, що набула поширення на українських теренах ранньомодерної доби. В основу цього видання лягли міракули, подані Ґалятовським наприкінці його праці «Казаня приданыи» під заголовком «Чуда Пресвятой Богородици нѣкоторыи» (усього 95 оповідань, 8 з них не увійшло до складу нової збірки). Обсяг «Неба» значно перевищує попередньо опубліковані міракули (серед 457 оповідань з другого видання «Неба» понад 80% складають нові тексти), отже, варто говорити про цю книжку як про окреме видання, в якому автор почасти використав свій давніший твір. Такі самоповтори характерні не лише для письменницької манери Йоаникія Ґалятовського, а й для творчості інших вихованців Києво-Могилянської колегії – його сучасників.
Текстологічний аналіз показує, що міракули з «Казань приданых», повторно опубліковані в «Небѣ новому», зазнавали незначних коректив, які не впливали на їхній зміст та обсяг. До таких редагувань могли докластися як друкарі, так і сам автор. До видавничих коректив, очевидно, належать орфографічні виправлення та, можливо, деякі стилістичні правки, зокрема, незначні скорочення чи, навпаки, лаконічні доповнення, що уточнювали або роз’яснювали оповідь. Деякі вставки чи зміни, як припускаємо, міг внести сам автор, наприклад, виправляючи посилання на використані джерела. Крім того, авторські зміни стосувалися систематизації чуд, тобто поділу міракул на окремі групи. Розбудова внутрішньої структури книги мала на меті, серед іншого, полегшити орієнтування читачеві, чому сприяло й використання графічних засобів увиразнення – заголовків, великих літер, виливних прикрас тощо.
Посилання
- Blair, Ann. «Reading strategies for coping with information overload, ca. 1550–1700.» Journal of the History of Ideas 64(1) (2003): 11–28.
- Blair, Ann. «The rise of note-taking in Early Modern Europe.» Intellectual History Review 20(3) (2010): 303–316.
- Chepiha, Inna. «Kliuch rozuminnia Ioanykiia Haliatovskoho – vydatna pamiatka ukrainskoi movy XVII st.» In Haliatovskyi, Ioanykii.
- Kliuch rozuminnia, ed. V. V. Nimchuk, 5–52. Kyiv: Naukova dumka, 1985.
- Estreicher, Karol. Bibliografia polska. Vol. 17. Kraków: Uniwersytet Jagielloński, 1899.
- Golubev, Stepan. Otzyv o sochinenii V.O. Ejngorna: Ocherki iz istorii Malorossii v XVII v. Snosheniya malorossijskogo duhovenstva s moskovskim pravitel’stvom v carstvovanie Alekseya Mihajlovicha. Moskva, 1899. Sankt-Petreburg: Tip. Imperatorskoj Akademii nauk, 1902.
- Isaievych,Yaroslav. Ukrainske knyhovydannia: vytoky, rozvytok, problemy. Lviv: In-t ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 2002.
- Korzo, Margarita. «Vertograd mnogocvetnyj kak mnemotekhnicheskoe i gomileticheskoe posobie», filmed February 2024, video, 1:04:32. https://www.youtube.com/watch?v=S8n_BbR03l0&t=3483s
- Levchenko-Komisarenko, Tat’yana; Pidgajko, Vladimir. «Ioannikij (Galyatovskij, Golyatovskij).» In: Pravoslavnaya enciklopediya. Vol. 25. https://www.pravenc.ru/text/577962.html
- Maksymchuk, Olha. «Intertekstualni koreliatsii u tvorchosti Yoanykiia Galiatovskoho: samopovtory u “Mesii pravdyvomu” 1669 r.» Siverianskyi litopys 5 (2023): 126–138.
- Ogienko, Ivan. Izdaniya «Neba Novogo» Ioannikiya Galyatovskogo: iz istorii staropechatnyh knig. Kiev, 1912.
- Popov, Pavel. «Grehi rozmaitіi», maloizvestnoe sochinenie Ioannikiya Galyatovskogo. Kiev: M. T. Mejnander, 1915.
- Sumcov, Nikolaj. Obzor soderzhaniya propovedej Ioannikiya Golyatovskogo. Har’kov, 1913.
- Yakovenko, Natalia. «Bytva za dushi: Konkurentsiia Bohorodychnykh chud mizh uniiatamy ta pravoslavnymy u 17 st. (vid Teodoziia Borovyka do Yoanykiia Haliatovskoho).» Harvard Ukrainian Studies 32/33 (2: Zhnyva: Essays Presented in Honor of George G. Grabowicz on His Seventieth Birthday) (2011–2014): 807–825.
- Yakovenko, Natalia. «Dyskurs opysiv oderzhymosti v ukrainskii mirakulistytsi simnadtsiatoho–visimnadtsiatoho stolit (mizh tradytsiieiu, osvichenistiu i novoiu politykoiu Tserkvy).» In Cossacks in Jamaica, Ukraine at the antipodes: essays in honor of Marko Pavlyshyn, ed. by Alessandro Achilli, Serhy Yekelchyk, and Dmytro Yesypenko, 41–55. Boston: Academic Studies Press, 2020.
- Yakovenko, Natalia. U poshukakh Novoho neba: zhyttia i teksty Yoanykiia Galiatovskoho. Kyiv: Laurus; Krytyka, 2017.
- Yaremenko, Maksym. Dzherela propovidei Stefana Yavorskoho 1690-kh rr., filmed February 2024, video, 19:39. https://www.youtube.com/watch?v=fRV9smkzqIA
- Zapasko, Yakym, Isaievych, Yaroslav. Pamiatky knyzhkovoho mystetstva: kataloh starodrukiv, vydanykh na Ukraini. Vol. 1. Lviv: Vyshcha shkola, 1981.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Olha Maksymchuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).