Метафора як інструмент наукового пізнання. Рецензія на монографію: Федорак, Назар. Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди (Харків: Акта, 2020), 172 с.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025X.2022.19.193-207

Анотація

Рецензія: Метафора як інструмент наукового пізнання. Рецензія на монографію: Федорак, Назар. Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди (Харків: Акта, 2020), 172 с.

Біографія автора

Larysa Dovga, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Довга Лариса — доктор філософських наук, професор кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія», гостьовий професор Яґеллонського університету. Автор монографії «Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Ґізеля)» (Київ-Львів: Видавництво «Свічадо», 2012).

l.dovha@ukma.edu.ua

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-29

Як цитувати

Dovga, L. (2022). Метафора як інструмент наукового пізнання. Рецензія на монографію: Федорак, Назар. Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди (Харків: Акта, 2020), 172 с. Київська Академія, (19), 193–207. https://doi.org/10.18523/1995-025X.2022.19.193-207

Номер

№ 19 (2022): Київська Академія

Розділ

Рецензії й огляди

Ліцензія

Авторське право (c) 2022 Larysa Dovga

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).