Культ Теребовлянської ікони Богородиці у Львові (1673–1770-ті рр.): механізми сакралізації та незавершена інституціоналізація

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025X.2025.22.179-203

Ключові слова:

Теребовлянська чудотворна ікона Богородиці, сакралізація, Львів, Львівська єпархія, василіяни, релігійна конкуренція, XVIII століття, локальний культ

Анотація

У статті проаналізовано незавершену інституціоналізацію культу Теребовлянської ікони Богородиці у Львівському Святоюрському соборі між 1673 р. та 1770-ми роками. Методологічно робота спирається на історію побожності та концепції сакральної репрезентації і мобільності образів — із розрізненням стратегій інституціоналізації (просторового закріплення, літургійної регулярності, візуальної стандартизації) і матеріальних маркерів культу, передусім системи дарів/вотів. Джерельну базу становлять інвентарі 1719-го і 1730-х рр., а також судові матеріали 1760-х —1770-х рр. Показано, що процес сакралізації (каплиця/вівтар, братство, літургія, візуальне маркування) розпочався з ініціатив єпископа Йосифа Шумлянського, які сформували навколо ікони економіку дарів: світильники, ризи, срібне начиння, коштовні тканини. Аналіз складу й вартості пожертв увиразнює масштаб і соціальну конфігурацію спільноти, що гуртувалася перед образом, а також динаміку її підтримки в часі. Водночас проєкт залишився персоналізованим і залежним від ініціативи Шумлянського; після його смерті не виникло стійкої інституційної тяглості, а дари перестали нарощувати «критичну масу» публічної присутності. Судові процеси другої половини XVIII ст. стали радше фінальною стадією цієї траєкторії, перевівши суперечку в площину права й засвідчивши обмежений інституційний ресурс. У цих умовах візуальний наратив виконував компенсаторну функцію підтримки пам’яті, не замінюючи ширшої інфраструктури культу.

Біографія автора

Наталія Федишин, Український католицький університет

магістр історії, аспірантака кафедри історії Українського католицького університету

Посилання

  1. Aleksandrovych, Volodymyr, and Pavlo Rychkov. Sobor sviatoho Yura u Lvovi. Kyiv: Tekhnika, 2008.
  2. Almes, Ivan. «Precious yet Unevaluated Deposit for Ruthenians: Relics of St. John the New of Suceava and Parish Forming in Zhovkva in the First Half of the 18th Century.» Revue des études sud-est européennes (2026) (in print).
  3. Barącz, Sadok. Cudowne obrazy Matki Najświętszej w Polsce. Lwów: S. Bednarski, 1891.
  4. Bartlett, Robert. Why Can the Dead Do Such Great Things? Saints and Worshippers from the Martyrs to the Reformation. Princeton: Princeton University Press, 2013.
  5. Brown, Peter. The Cult of the Saints: Its Rise and Function in Latin Christianity. Chicago: University of Chicago Press, 1981.
  6. Ditchfield, Simon. «Thinking with Saints: Sanctity and Society in the Early Modern World.» Critical Inquiry 35 (3) (2009): 552–584.
  7. Ditchfield, Simon. «Tridentine Worship and the Cult of Saints,» in The Cambridge History of Christianity, vol. 6: Reform and Expansion 1500–1660, ed. R. Po-chia Hsia, 201–224. Cambridge: Cambridge University Press, 2007.
  8. Fedyshyn, Nataliia. «Kult Pochaivskoi ikony Bohorodytsi kriz pryzmu hrafichnykh zobrazhen XVIII st.» In Pochaivskyi fenomen: Vasylian Monastyr Uspinnia Presviatoi Bohorodytsi v istorii ta kulturi Ukrainy. Zbirnyk materialiv mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, Zarvanytsia, 29–30 veresnia 2023 r., z nahody 250-littia koronatsii papskymy koronamy Pochaivskoi ikony Bozhoi Materi z Isusom, edited by Volodymyr Moroz, 402–410. Rome–Lviv: Misioner, 2024 (=Zapysky Chynu sviatoho Vasyliia Velykoho, ser. 2, sec. 2, vol. 16 (22)).
  9. Fedyshyn, Nataliia. «Visualisation of the Confessional Saint Josaphat Kuntsevych.» Lietuvos istorijos studijos. Special Issue: St Josaphat Kuntsevych (2025) (in print).
  10. Isichenko, Ihor. «Vasyliianske baroko.» Slovo i Chas 1 (2011): 3–21.
  11. Krechiun, Pavlo, and Parasiuk, Vasyl. «Sviatotroitskyi uniinyi monastyr i reforma 1617 roku.» In Na perekhresti kultur: monastyr i khram Presviatoi Triitsi u Vilniusi, ed. by Alfredas Bumblauskas, Salvijus Kulevičius, and Ihor Skochylias, 2nd ed. Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, 2019.
  12. Lorens, Beata. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743–1780. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2014.
  13. Lvivska natsionalna naukova biblioteka im. V. Stefanyka NAN Ukrainy. Viddil rukopysiv, f. 3, od. zb. 129.
  14. Natsionalnyi muzei u Lvovi imeni Andreia Sheptytskoho, inv. no ГД-629.
  15. Natsionalnyi muzei u Lvovi imeni Andreia Sheptytskoho, inv. no ГД-644.
  16. Natsionalnyi muzei u Lvovi imeni Andreia Sheptytskoho, inv. no ГД-842.
  17. Nowakowski, Wacław. O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej: wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne. Kraków: Druk W. L. Anczyca i spółki, 1902.
  18. Skochylias, Ihor. «Bilia dzherel uniinoho triumfalizmu: relihiina prohrama Kholmskoї yeparkhii yak Slavia Unita (druha polovyna XVII st.).» Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist 15 (2006–2007): 334–45.
  19. Skochylias, Ihor. «Etnarkh nekozatskoi Ukrainy: epyskop lvivskyi, halytskyi i kamianetskyi Yosyf Shumlianskyi (1668–1708).» Henealohichni zapysky, 9 (2011): 5–32.
  20. Skochylias, Ihor. Halytska (Lvivska) yeparkhiia XII–XVIII stolit: orhanizatsiina struktura ta pravovyi status. Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, 2010.
  21. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 408, op. 1, spr. 928.
  22. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 684, op. 1, spr. 2238.
  23. Vuitsyk, Volodymyr. «Chudotvorna ikona Bohomateri Terebovelskoi.» In Bohorodytsia i ukrainska kultura: Tezy dopovidei i povidomlen. 12–14. Lviv, 1995.
  24. Yakovenko, Natalia. Mylist i kara: Bohorodychni chudotvorni ikony v Ukraini XVII–XVIII st. Kyiv–Lviv, Krytyka; Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, 2025 (in print).
  25. Yakovenko, Natalia. U poshukakh Novoho neba: Zhyttia i teksty Yoanykiia Galiatovskoho. Kyiv: Krytyka, 2017.
  26. Zamoiskyi provintsiinyi sobor Ruskoї Uniinoi Tserkvy 1720 roku, vol. 1: Diiannia ta postanovy, ed. by R. Paranko, Ih. Skochylias, and Ir. Skochylias. Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, 2021.
  27. Zhelezniak, Olena, Nataliia Zabolotna, and Roman Kyselov. Kyrylychni vydannia drukarni Pochaivskoho Sviatouspenskoho monastyria XVIII — pershoi tretyny XIX st.: Naukovyi kataloh u 2-kh knyhakh, vol. 1: 1734– 1772 rr. Kyiv; Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, 2025.
  28. Zubrytskyi, Denys. Khronika mista Lvova. Lviv: Tsentr Yevropy, 2006.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-05

Як цитувати

Федишин, Н. (2025). Культ Теребовлянської ікони Богородиці у Львові (1673–1770-ті рр.): механізми сакралізації та незавершена інституціоналізація. Київська Академія, (22), 179–203. https://doi.org/10.18523/1995-025X.2025.22.179-203

Номер

№ 22 (2025): Київська Академія

Розділ

Статті: Terra Academica

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Nataliia Fedyshyn

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).