Ціборовська-Римарович, Ірина. Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність. 1758–1844 (Київ: Академперіодика, 2019), 652 с., 28 с. іл.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025X.2020.17.186-190

Анотація

Ціборовська-Римарович, Ірина. Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність. 1758–1844 (Київ: Академперіодика, 2019), 652 с., 28 с. іл.

Біографія автора

Maksym Yaremenko, Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

Доктор історичних наук, професор кафедри історії, завідувач НДЦ «Спадщина КМА» Національного університету «Києво-Могилянська академія», старший науковий співробітник Національного музею історії України. Остання книга (співупорядник): «Київська академія в колекції Національного музею історії України: альбом-каталог» (Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2020).

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-03-11

Як цитувати

Yaremenko, M. (2021). Ціборовська-Римарович, Ірина. Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність. 1758–1844 (Київ: Академперіодика, 2019), 652 с., 28 с. іл. Київська Академія, (17), 186–190. https://doi.org/10.18523/1995-025X.2020.17.186-190

Номер

№ 17 (2020): Київська Академія

Розділ

Рецензії й огляди

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Maksym Yaremenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).