"Res sane mira": Orthodox Saints and Relics Described by Protestant Pastor John Herbinius (1675)

Автор(и)

  • Nataliia Sinkevych Університет Мюнхена, Німеччина

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155026

Ключові слова:

Іоанн Гербіній, Києво-Печерський монастир, святі, реліквії

Анотація

Іоанн Гербіній (1633–1679) був відомим лютеранським богословом і письменником. Живучи на території Речі Посполитої, він зробив опис київських печер, який був опублікований 1675 році в Єні. В цій книзі знайшло відображення багато популярних культів руського духовного життя першої половини XVII століття. Важливо підкреслити, що Гербіній не критикував прославлення та імітацію святих. Він коротко згадав про їхню посмертну роль, опустивши, однак, поширені у Православній Церкві молитви до подвижників. На думку Гербінія, помилкою православних було прославлення людських вчинків (а не заслуг Христа) і бачення у них причини святості та чуда. Однак ця дуже важлива богословська відмінність була єдиною різницею, яку Гербіній вказав між православними та протестантськими традиціями шанування святих. Шанування мощей також не критикувалося Гербінієм. Навпаки, протестантський автор вважає, що мощам послідовників Христа можна і потрібно поклонятися, через них Бог виконує чудеса. Проте Гербіній не поділяв православну ідею про чудесну нетлінність останків святих в Печерському монастирі. Реліквії, як він писав, є частково зітлілими і лише почасти збереженими через систему вентиляції в печерах; голови святих мироточать внаслідок поглинання спеціального повітря. Наводячи ці аргументи, Гербіній, заперечує центральне місце православного вчення, згідно з яким київські реліквії збереглися незруйнованими через великі заслуги та гідності, якими володіли печерські отці в очах Бога. Очевидно, що сама ідея заслуг, зароблених монахом завдяки своїм подвижницьким зусиллям, не могла бути прийнята протестантським автором. Це суперечило його конфесійним поглядам і однозначно розглядалося ним як ідолопоклонство.

Біографія автора

Nataliia Sinkevych, Університет Мюнхена

кандидат історичних наук, postdoctoral fellow Університет Мюнхена)

Посилання

  1. Arrignon, Jean-Pierre. «Le rôle des reliques dans la Rus’ de Kiev.» In Les reliques. Objets, cultes, symboles. Actes du colloque international de l’Université du Littoral-Côte d’Opale (Boulogne-sur-Mer), 4–6 septembre 1997, eds. Edina Bozóky e.a., 57–63. Turnhout: Brepols, 1999.
  2. Attridge, Harold. «Abraham. II. New Testament.» Religion. Past and Present 1 (2007): 13–14.
  3. Beauplan, Guillaume Le Vasseur de. Description de l’Ukranie depuis les confins de la Moscovie jusqu’aux limites de la Transilvanie. Paris, 1861.
  4. Bendel, Heinrich. Magister Johannes Herbinius. Ein Gelehrtenleben aus dem XVII. Jahrhundert. Leipzig е.а.: Bircher, 1924.
  5. Čyževśkyj, Dmytro. «“Magister Johannes Herbinius. Ein Gelehrtenleben aus dem XVII. Jahrhundert“ by Heinrich Bendel.» Zeitschrift für Slavische Philologie 5, 3/4 (1928): 490–492.
  6. Greene, Robert H. Bodies Like Bright Stars. Saints and Relics in Orthodox Russia. DeKalb: Northern Illinois Univ. Press, 2010.
  7. Herbinius, Johannes. Religiosæ Kijovienses Cryptæ, Sive Kijovia Subterranea: In quibus Labyrinthus Sub Terra, Etin eo emortua, à ſexcentis annis, Divorum atque Heroum Græco-Ruthenorum, & nec dum corrupta, corpora, ex nomine atque ad oculum, è Патерікω Sclavonico detegit. Jena 1675.
  8. Joblin, Alain. «L’attitude des protestants face aux reliques”, In Les reliques. Objets, cultes, symboles. Actes du colloque international de l’Université du Littoral-Côte d’Opale (Boulogne-sur-Mer), 4–6 septembre 1997, eds. Edina Bozóky e.a., 123-141. Turnhout: Brepols, 1999.
  9. Kossov, Sylvester. Paterikon abo żywoty SS. Oycow Pieczarskich. Obszyrnie Słowieńskim ięzykiem przez Swiętego Nestora Zakonnika y Látopiscá Ruskiego przedtym nápisany. Teraz záś z Græckich, Łáćińskich, Słowiáńskich, y Polskich Pisarzow obiásniony, y krocey podány. Kyiv, 1635.
  10. Kracik, Jan. «Staropolskie polemiki wokół czci obrazów.» Barok 11, 2 (2004): 9–22.
  11. Łasicki, Johannes. De russorum moscovitarum et tartarorum religione, sacrificiis, nuptiarum, funerum ritu: Ex diversis scriptoribus, quorum nomina versa pagina indicat. His in fine quaedam sunt adiecta, de Livonia pacisque conditionibus. Speyer, 1582.
  12. Lewin, Paulina. «Introduction.» In Seventeenth-Century Writings on the Kyivan Caves Monastery, XI-XXXV. Cambridge (Mass.): Ukrainian Research Institute of Harvard University, 1987.
  13. Liuta, Tetiana. Imago Urbis: Kyiv na starodavnikh mapakh. Kharkiv-Kyiv: Vydavets Oleksandr Savchuk, 2017.
  14. Mühling, Markus. «Eschatologie.» In Das Luther Lexikon, eds. Volker Leppin e.a., 2nd ed., 199–204. Regensburg: Bückle & Böhm, 2015.
  15. Treu, Martin. «Reliquien Luthers.» In Das Luther Lexikon, eds. Volker Leppin e.a., 2nd ed., 602–603. Regensburg: Bückle & Böhm, 2015.
  16. Uspenskii, Fedor B. «Netlennost moschei: grecheskaia, russkaia i skandinavskaia tradicii.» In Relikvii v iskusstve i kulture vostochnokhristianskogo mira, ed. Aleksei M. Lidov, 151–160. Moscow: Progress-Tradiciia, 2000.

##submission.downloads##

Як цитувати

Sinkevych, N. (2018). "Res sane mira": Orthodox Saints and Relics Described by Protestant Pastor John Herbinius (1675). Київська Академія, (15), 101–119. https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155026

Номер

№ 15 (2018): Київська Академія

Розділ

Статті: Terra Academica

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Nataliia Sinkevych

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).