Київська Академія

Від головного редактора

2023-12-19T13:15:25+02:00

ФОРУМ: Ціннісні виміри домодерної української культури

2023-12-19T13:37:53+02:00

Іменний покажчик авторів та їхніх публікацій у «Київській Академії», вип. 1–19 (уклали Тетяна Якусик та Максим Яременко)

2023-12-19T20:40:49+02:00

Релігійна контроверза «Книжечки у шести розділах» Василя Суразького: нові мотиви і старі упередження

2023-12-19T15:49:34+02:00

Контекстуальне вивчення «Книжиці в шести розділах», з урахуванням текстів і явищ епохи Відродження, Реформації та Контрреформації, показує залежність її від атмосфери змін, яка панувала в той час. Історичні екскурси єзуїтських авторів у минуле Церкви та перебіг соборів мають ширший підтекст. Апеляція до скарг і вплив римських понтифіків під час соборів свідчили про зростаюче значення публічних дебатів і пожвавлення політичного життя. Водночас зростало значення документів і правових практик, які також були очевидними у свідченнях про минулі події. Василь Суразький намагався відповісти на такі виклики, шукаючи контраргументи та джерела, щоб протистояти своїм католицьким і протестантським опонентам. Найбільш значущим було створення ним концепції Єрусалима як центру християнства, джерела віри та віри. Єрусалим був визначений як символічний центр християнства в умовах занепаду Константинополя. Суразький розвинув критику латинників, звинувачуючи їх у юдейських впливах. Також досліджено вплив Реформації на релігійну полеміку Суразького. Плідним видається використання іконографічних матеріалів для вивчення трактатів українських авторів, які відображають особливості православного віровчення.

Вчителі Юрія Хмельницького

2023-12-19T16:18:02+02:00

Віддавна розподіл соціальних ролей у навчальному процесі передбачає засвідчення учнем поваги до вчителя, який перебуває у патрономічній позиції наставника. Згодом соціальний контекст може змінитися, однак минулий досвід, безумовно, залишає слід у пам’яті людини. Якщо про приязні взаємини Богдана Хмельницького зі своїм вчителем добре відомо в історіографії, то про вчителів його сина Юрія відомо набагато менше.
Cтереотип щодо навчання Юрія Хмельницького в Києво-Могилянській академії є доволі поширеним, однак аналіз джерельних свідчень показує, що підстав упевнено твердити це немає. Такі припущення з’явилися в польських історико-літературних текстах для виопуклення специфічних рис особистості Юрія Хмельницького, далі перекочували до так званих «козацьких літописів», а звідти — в наукові історичні наративи. Серед його вчителів дослідники зазвичай згадують Йоаникія Ґалятовського та Іларіона Добродіяшка. Більш того, ще з ХІХ ст. походить відоме свідчення про Гавриїла Олешковича, який нібито також навчав гетьманського сина. Всі вони були ченцями, хоч їхній кар’єрний зріст протікав по-різному. Біографія кожного з них дозволяє не лише судити про їхнє викладання у гетьманському домі, але й поглянути, чи вони згодом перетиналися зі своїм колишнім учнем.
Ґалятовський та Олешкович перебували під протекцією Лазаря Барановича, і їх обох згодом пробували використати як своєрідних агентів впливу у спілкуванні з Юрієм Хмельницьким. Першого у 1676 р. гетьман Іван Самойлович попросив звернутися до колишнього учня із закликом відмовитися від політичних амбіцій, другого у 1661 р. залучив до переговорів із Юрієм єпископ Мефодій, щоб переконати гетьмана повернутися під зверхність московського царя. Натомість Добродіяшко був ченцем Києво-Печерського монастиря, тож, найімовірніше, перебував під впливом Інокентія Ґізеля, однак згодом покинув цю обитель та знайшов притулок у Софійському монастирі під захистом єпископа Мефодія. У такій ситуації він украй негативно відгукувався про свого колишнього учня за відмову коритися московському цареві та вихваляв свого нового благодійника. Утім, Хмельниченко на той час уже склав гетьманський уряд.

Георадарне сканування та історична інтерпретація місця розташування Богоявленського собору Києво-Братського монастиря

2023-12-19T17:00:01+02:00

У 2021 р. нами було виконано георадарне сканування місця розташування знищеного у 1936 р. Богоявленського собору Києво-Братського монастиря з метою точної локалізації його фундаментів. Проведений збір і аналіз архівної інформації з відкритих джерел став підґрунтям для інтерпретації результатів геофізичних вимірювань. Особливо цінними виявились публікації та письмові свідчення археологів, які особисто бачили фундаменти собору. Сукупність збережених історичних даних охоплює період від 1615 р., тобто від початку будівництва дерев’яної Богоявленської церкви, попередниці собору, донині. Мова про оригінальні документи, кресленики, фондові джерела, фотографії та картографічні матеріали ХVII–XIX ст., а також історичні праці XIX–XXI ст., що узагальнюють інформацію про спорудження, відновлення після пожежі, функціонування та руйнування собору, а також про будівництво на його місці у XX ст. й про археологічні дослідження XX–XXI ст. Георадарне сканування показало найкращу збереженість групи фундаментів західної стіни собору, які і пропонуються для археологічного дослідження.

Білоус, Наталія. За крок до вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця XVI — XVII століть (Київ: Видавничий дім «Простір», 2021), 536 с.: іл.

2023-12-19T17:35:33+02:00

Рецензія: Леонід Тимошенко. Білоус, Наталія. За крок до вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця XVI — XVII століть (Київ: Видавничий дім «Простір», 2021), 536 с.: іл.

Ivanov, Andrey V. A Spiritual Revolution. The Impact of Reformation and Enlightenment in Orthodox Russia (Madison: The University of Wisconsin Press, 2020), xv, 363 pp.

2023-12-19T17:54:37+02:00

Рецензія: Iannis Carras. Ivanov, Andrey V. A Spiritual Revolution. The Impact of Reformation and Enlightenment in Orthodox Russia (Madison: The University of Wisconsin Press, 2020), xv, 363 pp.

Васіляускєне, Алдона. Литва–Україна: релігія, наука, культура в діяльності вільнюських ченців-василіян / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva–Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Львів: Місіонер, 2021), 1112 с.

2023-12-19T20:19:01+02:00

Рецензія: Валентина Шандра. Васіляускєне, Алдона. Литва–Україна: релігія, наука, культура в діяльності вільнюських ченців-василіян / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva–Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Львів: Місіонер, 2021), 1112 с.

Гравюри Григорія Левицького, пов’язані з Києво-Могилянською академією

2023-12-19T15:21:00+02:00

В публікації здійснено спробу на основі аналізу гравюр визначного українського майстра Григорія Левицького простежити його контакти з Києво-Могилянською академією. Подано біографічні відомості про майстра, зокрема про його ймовірне навчання в Академії. Обговорено групу гравійованих тез, присвячених київським очільникам. Приділено увагу невідомій досі гравюрі із зображенням Богородиці з Богонемовлям, рамку від якої було використано для оформлення титулу рукописного курсу поетики Митрофана Довгалевського 1736 р. Вивчено й інші частини у складі збірника, де її було опубліковано.
Переатрибуція рамки спонукала ретельніше переглянути й інші гравійовані мідеритні рамки у творчому доробку Левицького, серед яких т. зв. «рамка для театральних афіш» 1735 р. та гравюра, використана для титулу «Путника в Єрусалим» Серапіона Кадянова-Множинського 1751 р. Обидві ці рамки було виконано для ілюстрування панегіричних текстів академічного кола, які або не друкувалися, або їх досі не виявлено — так само, як і непідписану гравюру Богоявлення на звороті титулу «Путника в Єрусалим», що, вірогідно, належала різцю Григорія Левицького й призначалася для ілюстрування тексту, пов’язаного з Академією. Вдалося встановити правильне написання прізвища автора «Путника в Єрусалим» Серапіона Кадяна (Кадянова)-Множинського. Також за аналогією пропонується версія топонімічного походження прізвища гравера Григорія Левицького.
При дослідженні гравюр у контексті історії їх побутування простежено контакти Григорія Левицького з Києво-Могилянською академією, її викладачами й учнями, серед яких Іларіон Негребецький, Митрофан Довгалевський, Михайло Козачинський, Сильвестр Кулябка, Даміан Галяховський, Амвросій Негребецький, Серапіон Множинський Кадянов, Йосип Народовський та інші. Зафіксовано, що тодішнє культурне середовище, що функціонувало довкола Академії і до якого належав Григорій Левицький, гуртувалося завдяки зусиллям її покровителя Київського митрополита Рафаїла Заборовського.