Промова Йоасафа Кроковського на смерть Інокентія Ґізеля (1683)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025X.2024.21.241-265

Ключові слова:

Йоасаф Кроковський, Інокентій Ґізель, риторика, навчальні курси, Києво-Могилянський колегіум, ранньомодерна освіта, бароко, епідейктичне / демонстративне красномовство

Анотація

 

 Публікація містить надгробну промову, яку склав у 1683 р. Йоасаф Кроковський, у той час викладач риторики, на пошанування померлого архимандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Ґізеля. Твір включений до курсу риторики «Penarium Tullianae eloquentiae...», який був прочитаний у Києво-Могилянському колегіумі 1683/1684 н. р. Після вступної статті подано оригінальний текст польською мовою та український переклад із необхідними коментарями.

У курсі риторики орація Кроковського використана як ілюстративна в теоретичному підрозділі про риторичні фігури. У руслі традицій барокової художности, автор обирає наскрізний образ, який визначає послідовність викладу: тут цю роль виконує циферблат годинника як алегорія людського життя. Іншим орієнтиром образної системи твору й джерелом риторичної аргументації є емблема з зображенням рака, що тягне на собі світ, позичена, найімовірніше, з емблематичного збірника Йоахима Камерарія «Symbolum et emblematum centuriae quatuor». Привертає увагу неперенасиченість польського тексту Кроковського латинськими вкрапленнями, що відображає його мовностилістичні вподобання, пов’язані з використанням польської мови.

Оскільки в життєписі архимандрита Києво-Печерської лаври й знаного діяча могилянського кола Інокентія Ґізеля досі лишається чимало білих плям і гіпотетичної інформації, цей художній твір має значення також як джерело біографічних даних. Зокрема, це перший відомий текст, де названо частину місць навчання Ґізеля. Твір також непрямо підтверджує факт віленського походження майбутнього архимандрита і містить вказівку на його дворазове викладання курсу філософії в Києво-Могилянському колегіумі.

Біографія автора

Роман Кисельов, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

Кисельов Роман – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Остання книжка (співупорядник) ‑каталог «Бібліотека Івана Франка: науковий опис» (Київ, 2010, 2015, т. 1–2)

Посилання

  1. Ambrosius Mediolanensis, sanctus. «De Abraham libri duo.» In Opera omnia. Vol. 1, part 1: 441–522. Parisiis: Apud Garnier fratres et J.-P. Migne successores, 1882.
  2. Camerarius, Joachim. Symbolorum et Emblematum Centuriae Quatuor. Moguntiae: sumpt. L. Bourgeat, typ. C. Kuchleri, 1668.
  3. Chyzhevskyi, Dmytro. Ukrainskyi literaturnyi barok. Narysy. Part 3. Prague: Vydannia ukrainskoho istorychno-filologichnoho tovarystva v Prazi, 1944.
  4. Cornelius a Lapide. Commentaria in Salomonis Proverbia. Antverpiae: Apud Jacobum Meursium, 1671.
  5. Dovha, Larysa. «Peredmova vid uporiadnyka.» In Inokentii Gizel, Vybrani tvory u 3 tomakh, comp. by L. Dovha. Vol. 1, b 1: 9–41. Kyiv–Lviv: «Svichado».
  6. Epitome praeceptorum rhetoricum… in… usum juventutis scholarum O. S. M. facta. Poczajoviae, 1764.
  7. Harlampovich, Konstantin. Zapadnorusskie pravoslavnye shkoly XVI i nachala XVII veka, otnoshenie ih k inoslavnym, religioznoe obuchenie v nih i zaslugi ih v dele zashchity pravoslavnoj very i cerkvi. Kazan’: Tipolitografiya Imperatorskogo universiteta, 1898.
  8. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 312, od. zb. 653/444 S.
  9. Korolko, Mirosław. Sztuka retoryki: przewodnik encyklopedyczny. Warszawa: Wiedza powszechna, 1990.
  10. Makarij (Bulgakov), mitropolit. Istoriya russkoj cerkvi. Vol. 11, b. 2. Sankt-Peterburg: Tovarishchestvo R. Golike i A. Vil’borg, 1903.
  11. Marker, Gary. «Love One’s Enemies: Ioasaf Krokovs’kyi’s Advice to Peter in 1702.» Harvard Ukrainian Studies 29 (1/4) (2007): 193–223.
  12. Markovskij, Mihail. Neizdannye propovedi Antoniya Radivilovskogo. [Kiev], s. a.
  13. Papy, Jan. «Joachim Camerarius’s Symbolorum et Emblematum Centuriae Quatuor: From Natural Sciences to Moral Contemplation.» In Mundus Emblematicus: Studies in Neo-Latin Emblem Books, 201–234. Brepols Publishers, 2003.
  14. Petrov, Nikolaj. Kievskaya akademiya vo vtoroj polovine XVII veka. Kiev: Tipografiya G. T. Korchak-Novickogo, 1895.
  15. Prokopovych, Feofan. «Pro rytorychne mystetstvo.» In Filosofski tvory, comp. by M. Rohovych, V. Nichyk. Vol. 1. Kyiv: Naukova dumka, 1979.
  16. Radyvylovskyi, Antonii. Ohorodok Marii Bohorodycy. Kyiv: Drukarnia Kyievo-Pecherskoi lavry, 1676.
  17. Sumcov, Nikolaj. Innokentij Gizel’. Kiev: Tipografiya G. T. Korchak-Novickogo, 1884.
  18. Symchych, Mykola. Philosophia rationalis u Kyievo-Mohylianskii akademii: komparatyvnyi analiz mohylianskykh kursiv lohiky kintsia XVII – pershoi polovyny XVIII st. Vinnytsia: O. Vlasiuk, 2009.
  19. Syrtsova, Olena. «“Prawdziwa wiara stara” Inokentiia Gizelia – neprochytanyi bohoslovsko-filosofskyi traktat XVII stolittia.» Kyivska Akademiia 5 (2008): 25–41.
  20. Titov, Fedor. Propovedi svyatitelya Dimitriya, mitropolita Rostovskogo, na ukrainskom narechii. [Moskva, 1909].
  21. Tsyhanok, Olha. Funeralne pysmenstvo v ukrainskykh poetykakh ta rytorykakh XVII–XVIII st.: teoriia ta vzirtsi. Vinnytsia: PP «TD “Edelveis i K”», 2014.
  22. Wither, George. A Collection of Emblemes, Ancient and Moderne. London: Printed by A. M., 1635.
  23. Yaremenko, Maksym. «Koly i khto vpershe prochytav u Kyievo-Mohylianskomu kolehiumi povnyi bohoslovskyi kurs?» Kyivska Akademiia 16 (2019): 11–30.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-26

Як цитувати

Кисельов, Р. (2024). Промова Йоасафа Кроковського на смерть Інокентія Ґізеля (1683). Київська Академія, (21), 241–265. https://doi.org/10.18523/1995-025X.2024.21.241-265

Номер

№ 21 (2024): Київська Академія

Розділ

Документи і матеріали

Ліцензія

Авторське право (c) 2024 Roman Kyselov

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).