Про риторику «Hortulus Tullianus»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025X.2024.21.187-200

Ключові слова:

курси риторики, Києво-Могилянська академія, Чернігівський колегіум, Переяславський колегіум, «Hortulus Tullianus», епідейктичне / демонстративне красномовство

Анотація

 

 Багато філологічних курсів українських колегіумів XVII–XVIII ст. залишаються неатрибутованими або ж описаними недостатньо точно. Дані для їх атрибуції варто шукати і в тексті, і в матеріальних ознаках рукописів. Аналіз риторичних настанов «Hortulus Tullianus», які вважали києво-могилянським курсом риторики XVII ст., дав підстави атрибутувати пам’ятку інакше. Вибір тем, персонажів і реалій для риторичних прикладів переконують, що лекції справді написані й використані в українському культурному просторі. Про це свідчить розгляд теми Непорочного Зачаття Діви Марії, згадки про Дніпро, увага до житія св. Миколи Святоші, образів св. ап. Андрія та св. кн. Володимира. Однак деякі приклади в тексті описують пізню фазу Північної війни. Вкупі з відсутністю згадки про гетьмана Івана Мазепу цей факт свідчить, що текст створено між 1709 і 1721 рр. Обсяг тексту, дата початку лекцій (весна), водяні знаки манускрипту та деякі інші дані переконують у тому, що «Hortulus Tullianus» – риторичний додаток до курсу поетики, який, найімовірніше, походить із середини 1710-х рр. і належить до спадщини Чернігівського колегіуму.

Окремим сюжетом є пізніше використання цих лекцій у Переяславському колегіумі. Курс риторики Михайла Ісаєвича 1740/1741 н. р. майже повністю відтворює матеріали «Hortulus Tullianus». Утім, у Переяславі ці невеликі за обсягом риторичні настанови таки стали річним курсом. Можливо, переяславський викладач доповнював основний виклад прикладами промов і додатками, що не ввійшли до рукопису і були запропоновані для запису окремо. Наприкінці статті подано детальний зміст пам’ятки «Hortulus Tullianus».

Біографія автора

Роман Кисельов, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

Кисельов Роман – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Остання книжка (співупорядник) ‑каталог «Бібліотека Івана Франка: науковий опис» (Київ, 2010, 2015, т. 1–2).

Посилання

  1. Fediai, Mykola. «Filosofskyi kurs Stefana Kalynovskoho 1729–1731 rokiv u svitli yoho vykladatskoi praktyky: dzherela i (ne)oryhinalnist.» Sententiae 42 (1) (2023): 6–36.
  2. Hortulus Tullianus..., Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 307, od. zb. 511/1714P.
  3. Isaievych, Mykhailo. Hortus Tullianus..., Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 1, od. zb. 6465.
  4. Laucevičius, Edmundas. Popierius Lietuvoje XV–XVIII a. Vol. 1–2. Vilnius: Leidykla «Mintis», 1967.
  5. Maslov, Sergej. «Biblioteka Stefana Yavorskogo.» Chteniya v Istoricheskom obshchestve Nestora Letopisca XXIV (1914): 99–162.
  6. Petrov, Nikolaj. «O slovesnyh naukah i literaturnyh zanyatiyah v Kievskoj akademii ot nachala ee do preobrazovaniya v 1819 godu.» Trudy Kievskoj duhovnoj akademii 3 (1868): 425–525.
  7. Rolland, Peter. «“Nieskoro prawi monsztuk do tych trąb otrzymacie”: On Lazar Baranovyč’s “Truby sloves propovidnyx” and their Nonpublication in Moscow.» Journal of Ukrainian Studies 17 (1–2) (1992): 205–216.
  8. Sinkevych, Nataliia. «Saints and Heroes: Ukrainian Hagiographical Narratives of the First Half of the 17th Century between Rome, Constantinople and Moscow.» Textus et Studia 4 (2020): 7–26.
  9. Stratij, Yaroslava, and Litvinov, Vladimir, and Andrushko, Viktor. Opisanie kursov filosofii i ritoriki professorov Kievo-Mogilyanskoj akademii. Kiev: Naukova dumka, 1982.
  10. Symchych, Mykola. «Porivnialnyi analiz filosofskykh kursiv Teofana Prokopovycha i Georgiia Konyskoho na prykladi rozdilu “Pro neskinchennist”.» Sententiae 38:1 (2019): 122–136.
  11. Tsyhanok, Olha. «Opys kursu rytoryky Chernihivskoho kolehiumu “Reginae hortus eloquentiae…” (1717/18 n. r.).» Siverianskyi litopys 1 (2016): 52–56.
  12. Tsyhanok, Olha. «Pro kurs rytoryky Chernihivskoho kolehiumu “Informator…” [Informator...] (1718).» Siverianskyi litopys 3 (2016): 33–36.
  13. Tsyhanok, Olha. «Pro rytoryku Mykhaila Isaievycha “Hortus Tullianus…” [Tuliievyi Sad] (Pereiaslavskyi kolehium, 1740/41 navch. r.).» Pereiaslavski Skovorodynivski studii: filolohiia, filosofiia, pedahohika: zbirnyk naukovykh prats 4 (2017): 128–133.
  14. Yakovenko, Natalia. U poshukakh Novoho neba: Zhyttia i teksty Yoanykiia Galiatovskoho. Kyiv: Krytyka, Laurus, 2017.
  15. Yaroshevytskyi, Ilarion. Oriens illustrissimus Iasinscianae Cynthiae... Anno... 1703, Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, f. 301, od. zb. DA 419P.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-26

Як цитувати

Кисельов, Р. (2024). Про риторику «Hortulus Tullianus». Київська Академія, (21), 187–200. https://doi.org/10.18523/1995-025X.2024.21.187-200

Номер

№ 21 (2024): Київська Академія

Розділ

Статті: Terra Academica

Ліцензія

Авторське право (c) 2024 Roman Kyselov

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).