Нижнікова, Світлана. Єпархіальні жіночі училища в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): Монографія, наук. ред. Л. Ю. Посохова (Харків: Майдан, 2018), 244 с., іл.

Автор(и)

  • Andrii Smyrnov Національний університет «Острозька академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155040

Анотація

Єпархіальні жіночі училища — це середні напівзакриті навчальні заклади, які проіснували майже сімдесят років і були важливою ланкою системи освіти України, відіграючи значну роль в історії Російської православної церкви та жіночої емансипації. На жаль, ці освітні установи є не такими популярними та відомими, як інститути шляхетних дівчат чи вищі жіночі курси. У підручниках з історії України ми ледве знайдемо кілька рядків про єпархіальні училища. Тому вихід цієї монографії є важливим внеском у дослідження історії духовної освіти. Зростання інтересу до жіночої історії протягом останніх десятиліть ще більше актуалізує значущість цієї розвідки, автором якої є молода дослідниця, кандидат історичних наук Світлана Нижнікова.

Біографія автора

Andrii Smyrnov, Національний університет «Острозька академія»

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету «Острозька академія»

##submission.downloads##

Як цитувати

Smyrnov, A. (2018). Нижнікова, Світлана. Єпархіальні жіночі училища в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): Монографія, наук. ред. Л. Ю. Посохова (Харків: Майдан, 2018), 244 с., іл. Київська Академія, (15), 194–203. https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155040

Номер

№ 15 (2018): Київська Академія

Розділ

Рецензії й огляди

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Andrii Smyrnov

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).