Навчання/екзаменування «по-кафедральному» (до питання освіти/освіченості білого духовенства в Київській митрополії XVIII ст.)
DOI:
https://doi.org/10.18523/1995-025x2018155031Ключові слова:
священики, освіта, школа при архієрейському домі, Київська кафедра, Київська православна митрополія, XVIII ст.Анотація
В статті розглядається підготовка майбутніх ієреїв в Київській православній митрополії XVIII ст. Дослідження переважно сфокусовано на аналізі конкретних практик вишколу парохів. Головним джерелом слугують реєстри грошей, сплачених в кафедрі при отриманні священства (більше десятка однотипних реєстрів за 1737 р., та один за 1736 р.). Зафіксовані суми дають змогу реконструювати особливості навчання/ екзаменування «по-кафедральному». У такій підготовці ключовим для ставлеників було випробування в читанні, після того — обов’язкова сповідь. У вишкіл майбутніх ієреїв, як вдалося з’ясувати, входили навчання катехізису та чинопослідуванню богослужінь і, можливо, церковному співу, основи проповідництва або, швидше, знайомство з повчальною літературою. Особливу увагу звертали на моральні якості майбутнього ієрея. Така «програма», хоч і була вужчою, ніж вимагалося законодавчо, представляє основні очікувані напрями діяльності священика на парафії: звершення Літургії, виконання треб, навчання пастви основам віри. Кафедра монополізувала право на навчання ставлеників. Розглядати Могилянську академію, як основну школу для майбутнього парафіяльного духовенства Київської митрополії, невірно. Базовим для ставлеників у XVIII ст. було навчання при кафедрі — у школі при архієрейському домі, що мала, насамперед, «професійне» спрямування. Київська кафедра, як структура, і духовенство, як певна корпорація, у XVIII ст. самостійно вирішували питання освіти своїх нових членів, а певний рівень освіченості, був обов’язковою умовою для набуття священства.Посилання
- Akty i dokumenty, otnosyashchiesa k istorii Kievskoi Akademii, otdelenie II (1721–1795 g.g.). Vol. III. Kiev: Tipografia I. I. Chokolova, 1906.
- Duhovnyi reglament vsepresvetleishago, derzhavneishago gosudaria Petra Pervago, imperatora i samoderzhca vserossiiskago. Moskva: Sinodalnaya tipografiya, 1897.
- Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy. U semy tomakh. Vol. 4. Kyiv: Naukova dumka, 2003.
- Khyzhniak, Zoia. «Konashevych Luka.» In Kyievo-Mohylianska akademiia v imenakh, XVII–XVIII st.: Entsykl. vyd., 270–271. Kyiv: Vyd. dim «KM Akademiia», 2001.
- Kniga o dolzhnostiah presviterov prikhodskikh, ot slova Bozhia, sobornykh pravil i Uchitelei cerkovnyh sochinennaia. Sankt-Peterburg, 1776.
- Nastolnaia kniga sviashchennosluzhytelia. Vol. 4. Moskva: Izdanie Moskovskoi Patriarkhii, 1983.
- Nikolskii, Aleksandr. «Luka (Konashevich), episkop Belgorodskii.» In Russkii biograficheskii slovar. Labzina – Liashenko. Moskva: Aspekt-Press, 2000 (reprint. vosproizv. izd. 1914 g.).
- Nowak, Alicija Z. «Na drodze Reformy. O kandydatach do stanu duchownego w metropolii Kijowskiej (XVI–XVII w.).» W Latopisy Akademii Supraskiej. Cerkiew w drodze, pod redakcją Marzanny Kuczyńskiej. Białystok: Fundacja «Oikonomos», 2015.
- Nowak, Alicja Z. Priesthood in the Teachings for the Clergy. On the History of Religious Reform in the Kievan Metropolitanate throughout the 16th and 17th Centuries. Krakow: Wydawnictwo Scriptum, 2017.
- Polnoe sobranie zakonov Rossijskoi imperii, s 1649 goda. Vol. 6. Sankt-Peterburg: Tip. II Otdeleniya Sobstvennoj Ego Imperatorskogo Velichestva Kancelyarii, 1830.
- Polnoe sobranie zakonov Rossijskoi imperii, s 1649 goda. Vol. 10. Sankt-Peterburg: Tip. II Otdeleniya Sobstvennoj Ego Imperatorskogo Velichestva Kancelyarii, 1830.
- Popov, Hr. «Protopopskaшa shkola v Sorochincaлh v 1740–1741 gg.» Poltavskie eparkhialnye vedomosti 19–20, ch. neoffic. (1892): 749–772.
- Prokopiuk, Oksana. «Knyhy v parafiialnykh khramakh Kyivskoi mytropolii (70–80-i rr. XVIII st.): funktsii, kilkist, repertuar, shliakhy nadkhodzhennia.» Kyivska starovyna 3 (2010): 91–112.
- Prokopiuk, Oksana «Kievskaya eparhia v 1686–1786 gg. (na territorii Rossiiskogo gosudarstva).» In Pravoslavnaya ehnciklopediya, 33: 174–181. Moskva: Cerkovno-nauchnyi centr «Pravoslavnaia enciklopedia», 2013.
- Shpachinskii, Nikolai sviashch. Kievskii mitropolit Arsenii Mogilanskii i sostoianie Kievskoi mitropolii v ego pravlenie (1757 – 1770). Kiev: Tipografiya T-va N. A. Girich, 1907.
- Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi, f. 127, op. 1020, spr. 221.
- Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi, f. 127, op. 1020, spr. 252.
- Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi, f. 127, op. 1020, spr. 253.
- Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi, f. 127, op. 1020, spr. 357.
- Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi, f. 127, op. 1020, spr. 419.
- Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyievi, f. 127, op. 1020, spr. 3665.
- Yaremenko, Maksym. «Akademiky» ta Akademiia. Sotsialna istoriia osvity i osvichenosti v Ukraini XVIII st. Kharkiv: Akta, 2014.
- Yaremenko, Maksym. Kyivske chernetstvo XVIII st. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2007.
- Zdravomyslov, Konstantin «Oglavlenie na knizhicu o dolzhnostyah: prilozhenie k napechatannoj v yanvarskoj knizhke state “O sochinenii dushepoleznykh knig v XVIII stoletii”.» Khristianskoe chtenie 3 (1905): 405–407.
- Zdravomyslov, Konstantin. «O sochinenii dushepoleznykh knig v XVIII stoletii.» Khristianskoe chtenie 1 (1905): 97–100.
- Znamenskii, Petr Prikhodskoe dukhovenstvo v Rossii so vremeni reformy Petra. Kazan: V Univ. tip., 1873.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).